Селютін Дмитро Дмитрович народився 13.05.1997 року. У 2016 році закінчив Ківерцівський медичний коледж і отримав кваліфікацію “фельдшер”. З травня 2017 року був призваний для проходження строкової служби. А у 2018 році почувши, що в зоні проведення АТО/ООС, не вистачає медиків, підписав контракт і потрапив до складу 36 ОБМП. Згодом, після проведення навчань у складі цієї ж бригади на посаді військового медика надавав допомогу пораненим неподалік населеного пункту Водяне, що поблизу Маріуполя.

Повномасштабне вторгнення Дмитро зустрів у  Широкіно (цей населений пункт теж знаходиться поблизу міста Маріуполь). Тоді він перебував на ротації, яка розпочалась ще у листопаді 2021 року.  Оскільки вже зранку 24 лютого саме на цій позиції розпочались запеклі бої та російський наступ, бригаді довелось відступити у місто Маріуполь, для того, щоб зберегти життя військовим. 

Починаючи з того дня зв’язку з Дмитром практично не було. Протягом березня він зміг зателефонувати рідним всього 4-5 разів. Іноді Дмитро надсилав смс-повідомлення з приблизним змістом: “Все добре, тримаємось, дуже багато поранених”. Останнє таке повідомлення прийшло 7 квітня 2022 року.

А вже 12.04.2022 року Дмитро зателефонував з невідомого номера і сказав, що потрапив в полон. Згодом з’ясувалось, що той дзвінок він здійснив з телефону медика їхньої медроти, яка тоді також потрапила в полон і через певний час була звільнена. З того дня і аж до сьогодні, тобто майже цілий рік, від нього не було жодного дзвінка. 

Єдиною звісткою, від Дмитра за весь час його перебування в полоні, був лист, який надійшов рідним 30.08.2022. На ньому була вказана дата його написання  – “30.05.2022”. Схожого змісту листи також отримали родини інших полонених.

На жаль, за майже рік полону, рідним Дмитра не вдалось знайти жодного фото чи відео, де б вони могли його побачити і впевнитись, що з ним все добре. Той лист був єдиною і поки останньою звісткою.

Вдома на нього з нетерпінням чекають мама, сестричка та братик.