Івчук Віктор Михайлович – ( 13.07.1983р.н), полковник медичної служби ЗСУ; перший військовий медик, який отримав орден «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня; удостоєний званням Герой України з орденом «Золота Зірка».

В 2010р. закінчив Вінницький національний медичний університет ім. Пирогова.

В 2016р. закінчив Українську військово-медичну академію, здобув ступінь магістра за спеціальністю Організація медичного забезпечення військ (сил), здобув кваліфікацію професіонала організації та управління охороною здоров‘я, офіцера військового управління оперативно тактичного рівня.

Віктор Івчук – легендарна людина. З 2014р. знаходився на Донбасі у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади на посаді начмеда. Приймав участь у найвідомішому Рейді 95-ї. Під час штурму Савур-Могили отримав вогнепальне поранення, але не зважаючи на це, організував спецоперацію по евакуації десятків поранених побратимів.

Рівно за місяць до повномасштабної війни, 24 січня 2022р., Віктора Михайловича переводять з Києва до міста Маріуполь на посаду – командир 555 військового шпиталю.

3 початку повномасштабного вторгнення росії, завдяки командиру Івчуку Віктору та команді медиків шпиталю було врятовано сотні життів захисників Маріуполя та його мешканців. Кількість поранених збільшувалась з кожним днем, а операції проводились під обстрілами в підвалах в касках і бронежилетах. Шпиталь постійно обстрілювали і бомбили ціленаправлено! 

В середині березня у шпиталь влучила чергова бомба, залишатись там вже було неможливо. Весь медичний персонал разом із пораненими розділився на дві групи. Перша долучилася до українських військових на «Азовсталі», друга, в тому числі і командир – Віктор Івчук — вирушила до металургійного комбінату імені Ілліча. 

11 квітня 2022р указом президента Володимира Зеленського Івчуку Віктору Михайловичу було присвоєно звання Герой України, а 12 квітня його разом з особовим складом було захоплено до полону.

Дружина пам’ятає останню телефонну розмову з чоловіком на початку квітня — він прощався з нею і з сином, тому що не знав, що на них чекає далі, чи проживуть вони ще день, чи зможуть вистояти. 

Вже рік він і решта медиків знаходяться в полоні. Вони рятували життя як військових, так і цивільних до останнього, а країна ніяк не можемо ВРЯТУВАТИ ЇХ!  

Вдома на Віктора вже рік чекають: син, дружина, батьки, брат.