Що відбувалося в Маріупольському військовому шпиталі?  хто там знаходився?

Весь наш медичний персонал який знаходився по штатке, на свому постійному місті дислокування. Операційні вже було розгорнуто, спущено вниз. Це було організовано так як там мало бути, як могло бути в тих умовах що були.

Ти хочеш сказати що ніхто з лікарів, медсестр не втік і не злякався обстрілів?

 Це вже потім відбулося, це вже після того як попадання було в Нептун – це новесенький басейн тоже все по великому будівництво було зроблено, все классно, все для людей було зроблено! Тобто все красиве розбомбили відразу майже? І друга бомба одразу попала в наш госпиталь біля Нептуна, одразу раз – басейн, два- наш госпіталь.

Як ти опинився в кардіо центрі?  Тебе переведено було туди з військового госпіталя?

-Командир визначив мене щоб я розгортав хірургічне відділення в кардіо центрі, так зване БСМП в місті Маріуполі.

Чому ви не могли бути усі в військовому шпиталі чому в БСМП ти поїхав?

-Була дуже велика кількість поранених і не тільки військових але і цивільного населення.

Приїхали ми в кардіоцентр, я, терапевт і медбрат – 3 людини, 3 військових.

Анестезіолога, я вже розумію, не було? – ні там не було.

Анестезіологи були потрібні в військовому шпиталі. Була розрахована на те, що я зкомунікую з цивільним населенням і цивільне населення буде мені допомагати.

Я розумію, що я змогу знайти спільну мову з багатьма людьми але з ким там було говорити? там всі повтікали нікого не лишилося, одиниці. І працював по факту 1 лікар-анестезіолог – інтерн. Інтерн! Який був і на відмінно справився зі своєю задачею, Від військових до дітей чи то пенсіонери були, чи то були вагітні, Немає різниці він робив все від загального наркозу і все. Я йому казав, ти зможешь!

Денис, Гайдук, а тобі хто казав не бійся, роби, оперуй? Ти ж напевно стикався з випадками з якими ти не стикався ніколи?

Цю дань можу віддати тільки провідному хірург ЗСУ – Констянтину Гуманюку – полковнику медичної служби, це людина яка дійсно на своєму місті,  він чудова людина, найкращий мотиватор, організатор. Він вміє підготувати  спеціалістів, організувати людей. Ми с нім спілкувались.

Йому дзвонив, запитую що робити? Ти виснажений, Ти вже вигорів, тобі тільки одної Волновахи за 3 дні хватило, такой поток пацієнтів був, це жах. Смерть переслідує тебе кругом, там 200, там 300, там знов 200. Вигружають машину – знизу 200 випадають зверху 300х витягують. Спочатку були Богданчики а потім вже пожежними машинами привозили. Ви тільки вдумайтесь в  кількість?

– я не можу її осягнути..

–  і я  тоже.

– Я не хочу зараз порівнювати з Бучею та Ірпінь але якщо було місто смерті то воно було в Маріуполі.

Як ви працювали і оперували коли продовжувалися обстріли? Чи в підвалі не дуже чутно Поясни мені ці моменти? Ти в Мариуполе в кардиоцентре у тебе Безкінечний потік людей, чи ти наскільки зосереджений на операції Що для тебе нічого не існує?  як це?  але ж ти мега втомлений? Тобто як твоя увага і твої руки продовжують працювати, різати?

– Спочатку тобі начебто страшно ну страх повинен бути, Це інстинкт самозбереження, Ну не повинно бути паніки, головне це не панікувати, мати змогу собою володіти.

Після кардіоцентру, як з’явився наказ і ідея всім рушити в Азовсталь? Ти розумів як будете ви пересуватися – ви військові, ви хірурги, військові яких ти рятував – що все стечеться врешті-решт туди? як це відбувалося?

дивиться, зв’язку не було, зв’язок по раціям також подавляли, наш терапевт був відправлений туди, ми його в основном відправляли щоб він коммунікував з нашим керівництвом госпіталю. Мається на увазі що до того вже було сказано що вот буде момент коли потрібно буде звідти нам все-таки виїхати. Місто в осаді, через два квартали друга обласна лікарня, вона вже повністю розтрілюється. Прийшов наказ, Влад приїхав і сказав що завтра мі будемо скоріш за все збиратися, потім якимось чином ми вийшли все ж таки по рації на зв’язок – нам сказали – Зараз будут автобуси вони вже біля вас. Швиденько всіх військових які були по поверхах зібрали,  начали евакуйовувати в автобуси, грузили.

Потім Денис потрапить до заводу Азовсталь, і звідти буде захоплений у полон росіянами. Під час обміну 29 жовтня він повернеться додому.