Пляшник Анатолій Іванович 

Лікар воює розумом і знаннями, а не зброєю. 

Анатолій Пляшник – насамперед лікар, а не воїн. 

Надання допомоги, лікування від хвороб і травм – робота, яку він виконував понад 30 років, незалежно від того, де опинявся. 

Спочатку була війна, яку він не обирав. Його, як і тисячі строковиків у радянській армії, без їх згоди відправили воювати в далекий Афганістан. Так Анатолій Пляшник став санінструкторм, який надавав медичну допомогу пораненим на полі бою. Його “зброєю” стали знання, точність і швидкість рухів та аналіз ситуації, щоб рятувати і піклуватися про здоров’я інших. 

Далі було навчання в медичному інституті, щоб стати лікарем та на вищому професійному рівні надавати медичну допомогу. А також спокійне, впорядковане життя, наповнене турботою про родину: батьків, дружину та доньку. Звичайні побутові радощі і труднощі, зустрічі з друзями і поїздки до родичів. 

“Хлопців треба комусь лікувати. Я це вмію, тому піду на службу в Збройні сили”, – повідомив родині Анатолій Пляшник своє рішення знову стати лікарем-воїном. Не зважаючи на досить поважний вік та проблеми зі здоров’ям, він обрав шлях допомоги оборонцям України. 

Так для нього почалася війна, яку він обрав. Волею випадку у лютому 2022 року опинився в Маріуполі у складі медичної роти 36 бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського. 

Анатолія Пляшника вдома чекають старенькі батьки, у яких кожен день невідомості про долю сина відбирає місяці життя. А ще – дружина, дочка і маленький внук, якому дуже потрібен дідусь для важливих дитячих радощів.