Military medics of Ukraine
The truth about “field” exchanges

Чим особливі «сірі» або «польові» обміни? Перш за все, давайте поговоримо про звичайні обміни та загрози, які можуть бути їх супутні.

Головна загроза – це корупція. В полоні дуже багато військових – кількість вже давно перевалила за десять тисяч. Обміни – зазвичай на 50-100 людей (загалом було обміняно всього 2235). Звісно, щоб потрапити в цей омріяний список родини готові заплатити будь-які гроші. Це була одна з причин, чому група співробітників ГУР, яка складає списки, засекречена. Щоб не було спокуси хабарництва. І наче це все працює чесно. Ну майже…

Що ж тоді таке ці «польові» обміни? Це ті обміни, які реалізують, зазвичай, командири ЗСУ. Вони напряму зв’язуються з російськими командирами та домовляються обміняти солдат. Звісно, що вони на це не мають жодних повноважень. Але це не головне запитання.

На кого вони міняють наших військових, якщо в нас дефіцит «обмінного фонду»? Звідки беруться росіяни для обміну? Відповідь дуже проста. З захоплених російських військових бригади створюють свої «обмінні фонди». Бо краще зараз і тут обміняти русню на своїх побратимів, аніж віддавати її ГУР і чекати «справедливих» обмінів. Інколи до таких «сірих» обмінів долучаються силові структури, і тоді вже корупційні схеми ростуть буйним цвітом. Більше того. Якщо людина з такого «польового» обміну, утримувалась не довгий час (декілька тижнів), вона взагалі може не рахуватися як така, що була в полоні. Бо про факт потрапляння в полон не встигли подати рапорти, а самого обміну офіційно не було. І вже були випадки, коли військові з «польових» обмінів намагалися отримати відповідні пільги, а отримували у відповідь – вас не захоплювали в полон.

Дехто зараз подумає, що в мене гарна фантазія. Тоді пропоную скептикам прослухати оце аудіо. На ньому співробітник Координаційного штабу (читай ГУР) підтверджує родинам полонених, що факти неконтрольованих обмінів мають місце бути.

 

 

Послухали? А тепер згадаємо обмін 7 березня.

Архів Координаційного штабу:

«У результаті чергового обміну додому повертаються ще 130 Захисників та Захисниць України. Усі врятовані з російської неволі – представники рядового та сержантcького складу: 126 чоловіків та чотири жінки. Більшість звільнених – 87 осіб – потрапили в полон у Маріуполі, зокрема, були евакуйовані з «Азовсталі». Решта врятованих українців воювали на Донецькому (в районі Бахмута та Соледара) та Луганському напрямках.»

А що ж пишуть про це – російські ЗМІ

«С подконтрольной киевскому режиму территории возвращены 90 российских военнослужащих, сообщает Минобороны РФ.»
Тобто виглядає як 90 їх та 130 наших. Але насправді це не так. Давайте зіграємо з вами в одну гру – знайти 10 відмінностей на двох картинках. Бо наче ж на обох фото зображено один і той же обмін.

 

Форма одягу – на першому фото люди одягнені хто в що. Це польовий обмін.

На другому – всі як один – в тюремних робах. Це обмін за домовленістю влади.

В обох посиланнях є відео – подивіться. Люди не пересікаються жодним чином. Зверніть увагу на вихід з автобуса на другому відео – ВСІ люди в тюремних робах.

Так само зрозуміло, що і були ці обміни в різні дні – різна погода, різна місцевість.

Чому така різниця – бо реально 7 березня обміняли 90 на 90. А інші 40 то був «польовий» обмін, який був за ДЕКІЛЬКА днів до того.

 

Скільки віддали русні за тих 40 – невідомо!
Як складали ці списки – невідомо!
Хто вирішує кому бути врятованим – невідомо!

 

Так само 15 квітня 2023 року провели черговий «сірий» обмін. За інформацією з закритих джерел туди потрапило орієнтовно 60-70 наших військових. Всю інформацію про нього приховали. Відповідь на вищезгадані питання – невідома.

А 16 квітня всі офіційні структури почали розповідати, що вони провели святковий обмін. І рамках цього обміну показали цих обміняних 15 квітня. Крім них, в ці 130 осіб було також додано людей, яких обміняли за кілька днів до цього (ще один «сірий» обмін).

Чому ніякого обміну 16 квітня не було? Вже о 9 ранку були опубліковані світлини з повернувшимися. Так само о 9 годині було викладено відео з керівником ПВК «Вагнер» Пригожиним. Де він казав, що потрібно погодувати, перевдягти та обміняти полонених ДО Пасхи. Зрозуміло, що відео не могли встигнути зробити до 9 години того ж дня, бо на ньому є фрагменти обміну. Скільки було таких «сірих» обмінів, кого повертали та за яку ціну – невідомо.

Так само своє незадоволення такими «схемами» виражають і деякі медійні особи. Про останній обмін є досить неоднозначний твіт Богдана Кротевича :

«Не розумію логіку обмінювати тих, хто потрапив в полон три -чотири місяці назад( за невідомих причин), а хлопців які виконали наказ та врятували Україну, які вже 10 місяців під тортурами сидять – не міняти . Як то кажуть- зі святом. Тільки настрій ніхуя не святковий.»

Звісно, важко говорити про якусь «соціальну справедливість» в обмінах. Проте коли одні чесно віддають «обмінний фонд» владі, а інші самі починають робити обміни на свій розсуд – отут вже з’являються питання.

Чому інформацію про «сірі» обміни приховують? Чому інколи їх приплюсовують до звичайних обмінів, а інколи про них взагалі нічого не кажуть? Скільки людей обміняли насправді? Все це створює багато питань. Можливо, хтось з влади не хоче показувати втрату контролю над системою. А можливо це дуже вигідно з корупційної точки зору. Бо гроші в темі «обмінів полонених» звучали ще з 2014 року, і хтось дуже засмутився, коли канал закрили і керівництво обмінами віддали ГУР.

У підсумку можна сказати лише те, що такі «схеми» підривають довіру громадян до тих, хто займається обмінами – тих, хто має бути поза всякими підозрами. Ну і ще один прикрий висновок – якщо «обмінний фонд» буде оперативно використовуватися одразу на місці, то ті, хто потрапив в полон півроку або рік тому назад, можуть залишитися в російських тюрмах надовго.

Back